ГРИП

Грип (influenza, grippe)- гостра висококонтагіозна антропонозна  респіраторна інфекція вірусної етіології, що характеризується явищами загальної інтоксикації, симптомами ураження слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і частими ускладненнями, переважно з боку органів дихання.

Перші повідомлення про захворювання, при яких розвиваються симптоми, характерні для грипу можна зустріти в древніх письмових джерелах V-ІІІ століття до н.е. свою першу назву «інфлюенца» воно отримало від Авіцени (у перекладі з арабської «енф аль анца» означає «ніс кози» чим підкреслюється такий симптом, як мокрий ніс у хворих). Термін «грип» значно молодший, він з’явився у середині ХІІІ століття і походить від французького gripper – схопити, що підкреслює велику заразність, гостроту та раптовість розвитку захворювання. Збереглися повідомлення про багато епідемій та пандемій, які за своїми людськими втратами не поступалися перед чумою. Чи не найвідомішою була пандемія грипу яка почалася після закінчення Першої світової війни і увійшла до історії під назвою «іспанка». Під час неї загинуло понад 20 млн осіб, а загалом перехворіло до 50% населення планети.

Не минали епідемії грипу і нашу країну, щороку на грип та інші гострі респіраторні вірусні інфекції в Україні хворіє 10-13 млн осіб.

Етіологія. Збудник грипу належить до РНК вірусів, родини ортоміксовірусів, яка складається з трьох видів – вірусів грипу А,В,С. вірус грипу А надзвичайно мінливий, за цими якостями він поступається лише вірусам СНІДу та гепатиту С, що є однією із причин періодичного виникнення епідемій та пандемій. Ця мінливість обумовлена наявністю 2 механізмів: антигенного «дрейфу»( часткове оновлення антигенних детермінант гемаглютиніну або нейрамінідази в межах одного підтипу, що призводить до утворення нових  штамів вірусу, такі штами викликають більш масові та тяжкі епідемії грипу) та антигенного «шифта» ( повне заміщення фрагмента генома який кодує синтез гемаглютиніни та нейрамінідази, що супроводжується появою нового підтипу вірусу грипуА). Шифт реєструють один раз на 10-12 років, дрейф реєструють щороку. Вірус грипу В значно менш мінливий, оскільки має в своєму складі лише 1 тип нейрамінідази та гемаглютиніни,а вірус грипу С практично не змінює своєї антигенної структури, адже він містить лише один гемаглютиніни. Іншою важливою здатністю вірусів грипу є здатність до персистенції в організмі людини. Саме такі якості вірусу грипу, як постійна мінливість та здатність до персистенції, роблять цей збудник майже «невловимим», а захворювання – такими, яке не вдається ліквідувати існуючими методами.

Епідеміологія. Джерелом інфекції при грипі є хвора людина, а також можливо, вірусоносій. Важливим чинником розповсюдження грипу є хворі з легкими та нетиповими формами, які практично не звертаються за допомогою. Імунітет проти грипу є серотипопецифічним, і перша зустріч людини з вірусом залишається в імунній памяті назавжди. Яким би новим підтипом вірусу вона не заразилася, першими в крові з’являються антитіла до вірусів, з якими людина контактувала раніше. Вважається що епідемії, які спричиняються вірусом грипу А, повторюються кожні 2-3 роки, та мають вибуховий характер, а кожні 10-30 років виникають пандемії. Вірус В спричиняє епідемічні спалахи кожні 5-7 років, вірус грипу С може бути причиною лише спорадичних випадків.

Клініка. Інкубаційний період при грипі коливається від кількох годин до 3 діб, найчастіше 1-2 доби. Зазвичай захворювання розпочинається гостро, з проявів загальної інтоксикації : озноб, який змінюється відчуттям жару, сильний головний біль, особливо в лобній ділянці і скронях, біль в очних яблуках, який посилюється при рухах, загальна слабість, біль в мязах, суглобах, гіперестезія шкіри. В перші години захворювання температура тіла досягає 39-40С, утримується на такому рівні 2-3 дні, потім знижується до нормальних показників. Катаральний синдром проявляється сухістю та дертям в горлі, закладеністю носа, однак на другу добу захворювання  з’являється настирливий сухий кашель, починають турбувати біль за грудиною, що посилюється під час нападів кашлю, через 3-5 з’являється незначна кількість слизистого харкотиння. Носове дихання порушене внаслідок набряку слизової носа, можуть бути незначні слизисті виділення. Привертає до себе увагу зовнішній вигляд хворого – гіперемія та одутлість обличчя, блискучі очі та ін’єкція судин склер. На слизовій оболонці м’якого піднебіння, дужок, задньої стінки глотки виявляють яскраву гіперемія – «палаючий зів». З боку серцево-судинної системи виявляється тахікардія, підвищення артеріального тиску в перші дні захворювання, який в подальшому має тенденцію до зниження. При аускультації легень вислуховується жорстке дихання, іноді поодинокі сухі хрипи, на рентгенограмі – посилення легеневого малюнку.

З боку органів травлення як правило змін не виявляють, може спостерігатися закреп. Ураження ЦНС проявляється головним болем, запамороченням, емоційною лабільністю. У разі тяжких форм захворювання можуть виникнути симптоми  менінгізму, блювання.

За тяжкістю перебігу грипу виділяють легкий, середньо тяжкий, тяжкий та блискавичний (гіпертоксичний) варіанти, останній характеризується надзвичайно швидким наростанням  інтоксикації та уражень з розвитком інфекційно-токсичного шоку, температура тіла при цьому знижується, а катаральні прояви навіть не встигають розвинутися.

Ускладнення. У 10-15 % випадків грип супроводжується ускладненнями, а саме: а) пневмонії, тяжкий респіраторний синдром (80-90% від усіх випадків); б) ускладнення з боку ЛОР-органів (гайморит, отит, фронтит, синусит); в) серозний менінгіт, енцефаліт; г) пієлонефрит, пієлоцистит;

З метою специфічної діагностики застосовують реакцію імунофлюоресценції, перевага якої перш за все полягає в швидкості отримання результату (2-3 години після взяття матеріалу), ретроспективний метод- серологічні дослідження в парних сироватках в динаміці, з наростанням титру антитіл в 4 рази і більше.

Лікування хворих на легкий та середньотяжкий перебіг  грипу  проводять вдома, госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом, а також за епідемічними показами. Хворому призначають ліжковий режим, легкозасвоювану різноманітну їжу, приміщення, де перебуває хворий, повинно регулярно провітрюватися.

Найефективнішим етіотропним препаратом у лікуванні та профілактиці грипу типів А і В є інгібітор вірусної нейрамінідази – озельтамівір (таміфлю). Дорослим та дітям старше 13 років призначають по 75 мг двічі на добу протягом 5 діб. Озельтамівір суттєво скорочує період клінічних проявів грипу, полегшує його перебіг і знижує частоту розвитку ускладнень. Для лікування грипу призначають  арбідол – противірусний засіб з імуномодулюючою дією, активний стосовно грипів А,В та інших збудників ГРВІ. Арбідол призначають внутрішньо до вживання іжі, дітям від 12 років і дорослим по 0,2 г 4 рази на добу, протягом 3-5 днів. Іншим дієвим препаратом є амізон, що справляє протизапальну, жарознижувальну, анальгетичну дію. Амізон застосовують по 0,25-0,5 г 2-4 рази на добу, впродовж 5-7 днів. При появі ускладнень призначають антибіотики: фторхінолони, макроліди, цефалоспорини.

Неспецифічна сезонна профілактика складається з низки заходів для підвищення резистентності організму, перш за все це повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді, загартовування, загальнозміцнюючі та тонізуючо-імуномодулюючі препарати (екстракти елеутерококу, женьшеню).

Екстрену профілактику роблять безпосередньо під час епідемії грипу,  у родині де є хворий, або у разі контакту  хворим на грип, ефективним є приймання індукторів інтерферону (амізон 0,25 г тричі на добу 3-5 днів, після повторного контакту по 0,25 г щодня впродовж 2-3 тижнів, арбідол, мефенамінова кислота).

Специфічну профілактику проводять шляхом вакцинації в передепідемічний період. Застосовують вакцини «Ваксігрип», «Інфлувак»

Грип це серйозне захворювання, не потрібно займатися самолікуванням, при перших ознаках захворювання потрібно звертатися до лікаря.